Наша команда шукала концепцію, яка зробить будівлю вагомою, яку хочеться берегти та нанести її назву на мапу міста.

Досліджуючи місцевість довкола ми натрапили на цікаву особистість — тогочасного успішного підприємця, який інвестував у рідне місто. Він викупив лани у Львові, засадив їх деревами та облаштував гарні місця для відпочинку, веселощів та розваг. Улагодив ставки для плавання в човнах, збудував ресторан, в якому любив погуляти та пригощати містян смачною їжею. В майбутньому цей надзвичайно затишний і романтичний парк назвуть Лісопарком “Погулянка”. Але за щедрість для міста тоді його називали “Лісок Венґлінського”.

Особистість Франца Венґлінського підтримує характер нашого будинку та, віримо, що ця історія надихатиме його резидентів та й усіх містян на розвиток коханого міста.

“Полюбляю бігати зранку, вдихаючи прохолоду парку. Опісля зігріває гаряча кава в лобі. Забираю пошту, та ліфтом вниз у паркінг, гомінливий робочий Львів.

Останню зустріч проведу у себе, консьєрж вже забронював переговорну кімнату. Закінчили надвечір, зустріли захід сонця при роботі. Деякі з офісів ще світились. Провів колег, повернувся в камінний зал. Вхопив чай, книжечку з бібліотеки та провалився в крісло. Маю вечірній ритуал, люблю живий вогонь

Люблю слухати цикад у себе на терасі. Люблю свій «Венґлінський», бо мені тут затишно.”

— Cучасний Франц
Венґлінський